Нейтральна територія - Страница 6

У реанімації Гончаренко пролежав чотири доби. Туди, певна річ, нікого не пускали. За цей час Ольга потрапила на першу шпальту власної газети, її фото на фоні лікарні вмістили під заголовком «Відома журналістка не дала померти відомому художникові». Як виявилося, Роман читав цю статейку.

— До нього так ніхто й не приходив?

— Нікого не було. Ви ж зв’язувалися з рідними?

— Дізналася телефон дружини. Та сказала — нічого дивного і попросила дати їй спокій. А більше нікого знайти не вдалося. Він взагалі жив відлюдником.

— Йому розповіли про вас. Він вислухав байдуже. Сказав лиш: «Лізуть усі не в свої справи». Дуже вдячний пацієнт. Так що не чекайте радісних криків і вдячних сліз.

— Я прийшла не по «спасіба». Хочу дізнатися, чому він це зробив. Записка дуже дивна.

— Чому? Стандартний текст прощального послання самогубця.

— А кого звинувачує? Якійсь таємничий «він», та ще й з великої літери, котрий невідомо звідки повернувся. І чим цей «він» міг так дістати людину, котра віднедавна спілкується лише з вузьким колом осіб.

— Мене більше інше переймає: як ваш художник примудрився вижити після жмені сильного снодійного, зробленого не на модних нині травах, а на справжнісінькій хімії, та ще й запитого горілкою. Звичайно від такого композиту довго не тримаються.

— Міліція знайшла в смітнику біля будинку багато порожніх упаковок. Гончаренко приймав снодійне регулярно, великими дозами і грошей не шкодував, міг просто звикнути. Як Гришка Распутін привчав себе до отрути. І пив він багато, так що снодійне та алкоголь стали частиною його організму. Медицина таке припускає.

Роман знизав плечима.

— Не знаю, чому, але мене хворий Гончаренко дуже цікавить. Він, як вам пояснити, потенційний суїцидник. Якось я хотів навіть книжку про схильність до самогубств писати, досліджував це питання. Тільки, — він посміхнувся, — видавати нема кому. Зараз, до речі, відсоток суїциду зріс до ненормального, — Ольга відзначила, що лікар сідає на улюбленого коника, він навіть засовався на стільці, влаштовуючись зручніше. — 3 одного боку, цілком типова поведінка: розлад у родині, пияцтво, що переростало в алкоголізм, депресії, можливо, творча криза…

— Це відпадає, виставка на «ура» гримить. Навпаки, він мусить відродитись.

— Як бачимо, не відродився. Щось у всьому цьому є незвичайне. Що — поки сказати не можу. Треба добре придивитись. Для вас він, я так розумію, газетна сенсація.

— Зовсім ні. Тут курити можна?

— Курити? У храмі здоров’я? — Роман зробив страшні очі. — Фідель розгромить нас, як казарми Монкадо і весь американський імперіалізм. Але ж ми з вами знаємо, — палець психіатра багатозначно націлився в стелю, — що цей проклятий імперіалізм розкладає нашого провідного терапевта зсередини, — він висунув верхню шухляду стола, видобув з неї почату пачку «Мальборо», з робленою гидливістю взяв її двома пальцями, — великим і вказівним, — і помахав перед носом співбесідниці. — Ні щоб курити рідні гаванські сигари, він, підлий ренегат, сповідує американський спосіб життя. Тому закуримо і ми, назло йому, — пальці розімкнулися, пачка впала на дно, шухляда засунулась, з кишені свого халата Роман витяг «Приму-люкс». — Не насмілюся запропонувати дамі…

— А ви сміливіше, — підбадьорливо всміхнулася Ольга, пригостилася запропонованою сигаретою, припалила від вогника ввічливо піднесеної запальнички. — Отож з приводу сенсації. Художники нечасто потрапляють під приціл читача світських хронік. Дуже рідко. Це специфічна публіка, живуть і тусуються в середовищі виключно собі подібних. Актор, співак, будь який інший діяч шоу-бізнесу — так, ходяча сенсація. Ось уявімо ситуацію, — Ольга пошукала очима попільничку, Роман перехопив її погляд і підсунув ближче порожню бляшанку від «Нескафе», попіл вони струсили в її надра майже синхронно, — Самогубств стало більше. І в зашморг поліз безробітний токар Сидоров. Сенсація? Ні. От якби він спочатку передушив усю сім’ю: вагітну дружину, сина-школяра і п’ятирічну доцю, пальнув пару разів з вікна по перехожих, і тільки після того повісився сам — оце готова сенсація, газета зробить з рядового громадянина, якого ніхто не знав за життя, посмертний об’єкт для обговорення в народі десь на тиждень. Інший варіант: з якоїсь причини на себе наклав руки, скажімо, Філя Кіркоров. Не смійтеся, я бовкнула перше ім’я, яке спало на думку. Йому не обов’язково душити перед цим Аллу, підривати щось там — навіть тихе самогубство такої відомої людини, кілька рядків про це дадуть привід для розмов років десь на три вперед. Випадок з Гончаренком: тихе самогубство молодого перспективного художника. Колеги обговорять за чаркою, споживач газетної інформації сприйме байдуже. Подумаєш, велике діло, художник. Горілки надудлився, дах у нього з’їхав, такого тепер кругом вистачає. Так що, — підбила Ольга підсумок, — про сенсації ми забудемо. Бачите, не вийде з цього сенсації. У мене особистий інтерес.

— Дохідлива лекція, — Роман кинув недопалок у банку. — Якщо хочете, я вам про психіатрію дещо розповім.

— А ви про щось інше говорити вмієте?

— Залежно від того, як ми спілкуватимемося далі. Коли як лікар і журналіст — інших тем торкатися немає сенсу. Як чоловік та жінка — тут можливі варіанти, — Роман підвівся, відчинив кватирку, впускаючи березневу сирість. — Зробимо для хазяїна кабінету хоч мале добро, замінимо свіжим повітрям пари нікотину. Ну, гайда до предмета вашого особистого інтересу?

Ольга кивнула і підвелася, обсмикнувши широкий халат, що висів на ній, мов на вішалці, з якої його зняв Фідель Васильович.