Нейтральна територія - Страница 40

…і на плиті поряд із джезвою з'явилася злісна сіра звірина.

— Тікай! — Ольга махнула рукою, збиваючи джезву на підлогу, розливаючи її вміст. Неможливо. Ось так і їде в людей дах, громадянко Нечваль.

Повільно і дуже старанно Ольга витерла підлогу на кухні. Думка переключитися на прибирання квартири народилася несподівано. Геть подарований імпортний пилосос, усе вручну! Миття підлоги справді відволікало, потім настала черга посуду, чистого, але, як виявилося, не ідеально. На доведення тарілок, ложок, виделок, ополоників і каструль до майже дзеркального блиску пішов цілий флакон «Гали-Лимон». Ольга викинула його у відро, тут-таки виникла нова ідея. Упродовж наступної години все, що, на думку Ольги, належало до сміття, перекочувало до сміттєпроводу. Зачинивши двері, Ольга критично оглянула квартиру: годинник свідчить, що прибирання забрало майже три години. Втома накотилася миттю. Організм, змучений з ночі, вимагав відпочинку, як шахтарі — виплати заробітної платні.

Цього разу пацюки завітали не відразу. Ольга встигла навіть розпружитися уві сні, коли…

…з-під софи, просто перед її лицем, вигулькнув вусатий зубастий писок. Зуби заклацали… і Ольга прогнала від себе щура разом зі сном. Неможливо. Перед очима все пливло, голову потроху починав стискати больовий обруч, серце голосно калатало, гупало об грудну клітину. Найстрашніше — очі злипалися, повіки наче хто силою тягнув донизу. Варто було їй віддати себе у владу сну — і одразу пацюки вилазили звідусюди, сновигали по дивану, серванті, збивалися на купу-малу, а найбільші, розміром з доросле кошеня, терлися об її ноги. Ні! Хвицнувши ногами, Ольга знову перетнула кордон сну і реальності. Реальний світ залишався спокійним і знайомим. Сон уперто не здавав позицій. Разом з ним і його володарі — щурі.

Ольга перебралася в крісло, прийняла найбільш незручну позу, на яку виявилася здатна, і увімкнула телевізор, зробивши звук голосніше — зазвичай навіть під тихе бурмотіння «ящика» їй було нелегко заснути. В цей час панували нудні програми. Ольга вперто витріщалася на екран, змушуючи себе дивитися серіали, в результаті втомилася ще швидше і ще більше. Вжиті заходи не заважали і цього разу перетнути ту саму «нейтральну територію»…

…аби опинитися в компанії з гидким чорним щуром. Його Ольга вже бачила: велика тварюка, більша за типових пацюків, з не по-щурячому розумним, просто-таки людським поглядом. Вишкір зубів, привітальне махання лапкою, — зустріч давніх знайомих.

— Як життя, дорогенька? — паща не розтулялася, тварюка сиділа до Ольги боком, вмостившись на подушках, голос лунав незрозуміло звідки, і все ж таки говорив пацюк: — Скучала без мене?

Прокинутися неможливо. Ольга сильніше втиснулася в спинку крісла, згорнувшись у клубок. Слова застрягли в горлі.

— Зараз ящик подивимося.

Телевізор не працював, хоч Ольга й не думала його вимикати. Лапка — Боже, які кігті! — лягла на пульт, кігтик натиснув кнопку. Екран спалахнув, з'явився пацюк. Тварюки розважалися.

— Усім хвостатим привіт! — пацюк-диктор з рожевим бантиком на шиї помахав з екрана лапкою. — Починаємо останні щурячі новини! Сьогодні у вечірній програмі!

Замиготіли, змінюючи один одного, кадри-анонси, а пискляво-скрипучий голосок коментував:

— Придумано новий спосіб боротьби з щуроловками. У Харкові підвальні щурі з'їли кота-щуромора. Боротьба з виробниками щурячої отрути: гриземо ізоляцію і проводку. Пам'ятник Пацюкові в Індії.

Навіть для кошмарного сну це видавалося надто неймовірним. Знадобилися зусилля, аби відвернутися від екрана. Довкола крісла вже зібралися пацюки, пацючиська, пацючата. Немов відчувши рух, вони разом повернули голови, десятки — чи мільйони? — пар щурячих очиць поглянули на Ольгу, а потім знову втупилися в екран.

— Що будемо дивитися? — чорна тварюка говорила з Ольгою майже дружньо, так, як змоклому під дощем пропонують свіжу холодну воду в брудному кухлі. Кігтик надавив на кнопку пульта, перемикаючи канали. Від побаченого Ольгу ледь не знудило: на величезній купі сміття сновигали бридкі хвостаті тварюки, їхні щелепи працювали невпинно, хрумкіт, з яким гострі зубки перемелювали їжу, різав вуха.

— Чемпіонат з ненажерства. Хто стомиться жерти останнім, той отримає суперприз — живе курча! — чорний пацюк відверто насолоджувався видовищем. — Треба бачити, як переможець смачно перегризе м'якеньке курчаче горло! Кров, тепла кров бризкає в різні боки, тече по шиї, капає на землю…

Вирватися з кошмару Ольга й далі не могла, як і рухатися чи кричати. Наступний канал.

— Найдовший хвіст належить…

Звук несподівано зник. Чорний пацюк сидів у Ольги на колінах, тварюка навіть виросла трохи, стала розміром з ангорську кішку.

— Ти ще не те побачиш, погань! — паща була трохи роззявленою, але щелепи не рухалися, звуки йшли, здавалося, з нутра. — Ти влізла сюди сама, так що вибирай, де лишишся! Там тобі спокійно вже не буде! Не буде!

Ольга відчула — як і минулого разу, — тонкий зашморг на шиї затягується, але звідкись знайшлися сили, вона закричала…

… і прокинулася, у кріслі, перед увімкненим телевізором, з екрана розпачливо ридала якась красуня на грудях чистенького дядька з бакенбардами. Першою думкою було вирубати огидний ящик, та замість цього Ольга зробила звук, а разом з ним і ридання, голоснішим і кілька хвилин сиділа мовчки, звикаючись з новим відчуттям: наче витягнула шию із зашморгу. Обережно, дивлячись під ноги, вона сповзла з крісла і пройшла до ванної. Від побаченого в дзеркалі тілом Ольги пробігли дрижаки.